Артем Лоік - Кораблі

Бро, закороти мені цей приспів в голові:

Ла-ла-ла!

На корпоративі зайде меру й голові!

Ла-ла-ла!

Роздягають як завжди нас голі королі…

Ла-ла-ла!

Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»!

Ла-ла-ла!


В океані-борделі залишаються шлюпки,

Випливають на берег і збирають свої «недокубки» до купки!

Бо не хочеться тонути з отими непотрібними людьми-кораблями,

І одне лише на думці залишається у них: «намутить скоро б лями!»


Знову риму, як бісер — накидаю на мозок!

Знаю-знаю, як бісить! Та вибачай, я по-другому не можу!

Я співак безконтактний, співак безконтрактний,

І цей акт мимо такту, — так, — літературний теракт мій!


Вибухаю, і власне, я сліпий камікадзе!

Я не пісня для плазми, — я лиш пісня для спазму!

І хоч столяр, хоч мер ти, — твоя думка зі скла, блін!

Обов’язково тут треба померти, щоб ожити, як Скрябін!?