Колін - Ми Донатили

Сама довга ніч


ніби ядерна зима


Ніби птах і вільний,


але небо мов в'язниця


Ніби має крила,


але полетіть не може


Ніби кожен вільний,


але не кожен



Я не вірю тут нікому,


але вірю пацанам,


що лягли у чорну землю


тому виходу нема


Не можна класти рук


І хто якщо не ми?


Шкода, що не всі


можуть зватися людьми



Ти пробач за сивину


моя рідна нене


Бачив уві сні


дім і сад зелений


Ти навчала бути чесними людьми


навіть у пітьмі


як були дітьми