Артем Лоік - Брат

Оточили, чую мат, чую сміх,


а нас двоє, і нам пофіг на всіх!


Серце стукає і ледь не втече,


та я відчуваю твоє братнє плече,


і хоча доволі страшно посміхаюсь, і так,


як учив ти рукоятку мій стискає кулак!


Як ми бились і стояли тоді,


так і зараз я життя своє довірив тобі!


А ті суки тільки кодлом, за наказом когось,


зрозуміли це тоді, коли усе почалось…


Знову школа, брате, тільки життя…


І душа моя й твоя на шмаття!


За своє, Боже, ти нас не вини,


будемо стояти, а лежати вони!


Прикривай! Прикривай мене!


Най снаряд цей мене мине!


Бо ти брат назавжди мені


не по крові, а по війні!


Не по роду, а по душі,


не як сонце, а як дощі,


відчував я твоє плече,


з ним і в пеклі не так пече!